Для чого потрібен психолог

Психолог – фахівець, що допомагає вирішувати особистісні проблеми, проводить психологічне тестування, тренінги, навчає ефективно спілкуватися і вирішувати конфлікти, складає психологічні портрети і характеристики і багато чого іншого. Але все це стосується, в першу чергу, дорослих людей.

А чим же займаються дитячі психологи? У яких ситуаціях батькам може бути корисна, а в яких просто необхідна консультація цього фахівця?

Якщо є якась тривога засвою дитину, візит до психолога допоможе розібратися з ситуацією і з емоційним станом дитини об'єктивно. Виявити причини виникаючих труднощів, якщо вони є. Врешті-решт, адже не вважається чимось негожим відвідувати стоматолога для перевірки і необхідної профілактики. Чомусь про психологів ж іноді зберігається така думка, що візитом до цього фахівці підтверджують свою «ненормальність». Це, звичайно ж, не так: психолог, взагалі, за визначенням, працює тільки з психічно здоровими людьми.

Інший випадок виникнення необхідності звернутися до дитячого психолога часто співпадає з так званими віковими кризами у розвитку дитини (рік-півтора, три-чотири, шість-сім і підлітковий період). Що відбувається в ці моменти? Віковий криза означає, що в розвитку людини відбувається різкий стрибок, що щось радикально змінюється. Мама й тато ж не встигають звикнути до цих змін, не враховують їх у спілкуванні, використовують виховні прийоми, вже не дієві в нових умовах. Все це накладається на підвищену емоційність дитини, характерну для перехідних періодів.

Капризи, агресія, впертість дитини - і почуття безпорадності у батьків. Цілком природна реакція - звернутися до фахівця. І це справді може допомогти. Психолог допоможе розібратися в суті виниклих труднощів, підкаже виховні прийоми, а при необхідності позайматися з дитиною, щоб допомогти йому подолати непростий період.

Що роблять дитячі психологи?

Отже, ці або якісь інші причини привели вас до думки про звернення до дитячого психолога. У чому ж може полягати його робота?

• Психодіагностика

Будь-який психолог володіє досить великим набором психодіагностичних засобів та методик. Їх мета - визначити об'єктивний стан людини, виділити його причини, а також оцінити рівень розвитку тих чи інших психічних процесів (пам'яті, уваги, мислення і т.д.). Якщо для дорослих часто використовуються тестові методики, відомі багатьом, то в арсеналі дитячого психолога звичайно це особливі методики для дітей.

• Розвиваючі заняття

За допомогою розвиваючих психологічних ігор фахівець допоможе розвинути у дитини різні необхідні навички і якості. Увага, пам'ять, посидючість, логічне та образне мислення - в арсеналі дитячого психолога розвиваючі ігри для самих різних вікових категорій.

• Корекційно-відновлювальна робота

За наявності у дитини серйозних емоційних або особистісних труднощів може знадобитися спеціально організована психотерапевтична робота. Це можуть бути заняття на зняття тривожності, страхів, на підвищення самооцінки, на зняття агресивних тенденцій. Дитяча психотерапія може знадобитися, якщо дитина переживає сильний стрес.

• Консультування батьків та сімейне консультування

У психологів є така відома аксіома «Проблеми маленьких дітей - це проблеми батьків». І це насправді так. При уважному розгляді причини всіх дитячих труднощів перебувають у сімейних проблемах і конфліктах, неадекватності стилю виховання і т.д. Тому часто виходить так, що для вирішення проблеми дитини досить батькам самим розібратися в причинах і змінити щось у своїй поведінці, в ситуації, навколишнього дитини.Психолог на консультації допоможе вам побачити себе з боку, об'єктивно оцінити свої методи виховання. Гарний психолог ніколи не буде судити або дорікати вам за що б то не було. Він просто дасть вам у руки нові, більш ефективні інструменти виховання, розповість більше про вікові особливості малюка.

  • Просвітнцька діяльність.

Наступним напрямком роботи є просвітницький –виступи на батьківських зборах, та розміщення цікавої психологічної інформації у інформаційних куточках кожної групи та на веб-сайті навчального закладу.

До зустрічі!

Психологічна служба школи

Як забезпечити гармонійне навчання дитини в адаптаційний період

Шановні батьки! Скористайтеся рекомендаціями фахівців Філадельфійського дитячого центру по забезпеченню «гармонії між домашнім та шкільним життям дитини»:

  1. Надихніть дитину на розповідь про свої шкільні справи.

Кожного тижня вибирайте час, вільний від домашніх справ, та уважно розмовляємо з дитиною про школу. Запам'ятовуйте окремі імена, події та деталі, які дитина сповіщає вам, використовуйте їх у подальшому для того, щоб розпочати подібні бесіди про школу. Обов'язково запитуйте вашу дитину про його однокласників, еміраті у класі, шкільні предмети, педагогів.

  1. Регулярно розмовляйте з учителями вашої дитини про її успішність, поведінку та взаємостосунки з іншими дітьми.

Навіть якщо немає особливих причин для занепокоєння, консультуйтеся з учителем вашої дитини не рідше, ніж раз у два місяці. Під час бесіди виразіть своє прагнення покращити шкільне життя дитини.

Якщо між вами та вчителем виникають серйозні розбіжності, докладіть усіх зусиль, щоб мирно розв'язати їх, навіть якщо доведеться спілкуватися для цього з директором школи. Інакше ви можете випадково поставити дитину у незручне положення вибору між відданістю вам і повагою до свого вчителя.

  1. Не пов'язуйте оцінки за успішність дитини зі своєю системою покарань та заохочень.

Знайте програму та особливості школи, де навчається ваша дитина. Вам необхідно знати, яке шкільне життя вашої дитини, та бути впевненим, що вона отримує гарну освіту. Відвідуйте всі заходи та зустрічі, які організують для батьків, використовуйте будь-які можливості, щоб дізнатись, як ваша дитина навчається та як її навчають.

  1. Допомагайте дитині виконувати домашні завдання, але не робіть їх самі.

Встановіть разом із дитиною спеціальний час, коли слід виконувати домашні завдання, і слідкуйте за виконанням цих установок. Це допоможе вам сформувати хороші звички до навчання. Продемонструйте свій інтерес до цих завдань та впевніться, що в дитини є все необхідне, щоб виконати їх найкращим чином. Але якщо дитина звертається до вас із питаннями, пов'язаними з домашніми завданнями, допоможіть їй знайти відповіді самостійно, а не підказуйте їх.

  1. Допоможіть дитині, відчути інтерес до того, що викладають у школі.

З'ясуйте, що взагалі цікавить вашу дитину, а потім встановіть зв'язок між її інтересами та предметами, які вивчають у школі. Наприклад: любить фільми — купіть книгу, по якій поставлений фільм, так виникне любов до читання; любить гратися — купуйте довідники, так виникне прагнення дізнаватись про що-небудь нове. Шукайте будь-які можливості, щоб дитина могла застосувати свої знання, отримані в школі, у домашній діяльності.

  1. Особливі зусилля прикладайте для того, щоб підтримати спокійну та стабільну атмосферу в домі, коли у шкільному житті дитини відбуваються зміни.


10 заповідей для батьків

1. Не чекай, що твоє дитя буде таким, як ти або таким, як ти хочеш. Допоможи йому стати не тобою, а собою.

2. Не вимагай від дитини плати за все, що ти для нього зробив. Ти дав йому життя, як він може віддячити тобі? Він дасть життя іншому, той - третьому, і це необоротний закон вдячності.

3. Не зганяй на дитяті свої образи, щоб в старості не їсти гіркий хліб. Бо що посієш, те й пожнеш.

4. Не відносься до його проблем звисока. Життя дане кожному під силу і, будь упевнений, йому воно важке не менше, ніж тобі, а може бути і більше, оскільки у нього немає досвіду.

5. Не принижуй!

6. Не забувай, що найважливіші зустрічі людини - це його зустрічі з дітьми. Звертай більше уваги на них - ми ніколи не можемо знати, кого ми зустрічаємо в дитині.

7. Не муч себе, якщо не можеш зробити щось для свого дитяти. Муч, якщо можеш - але не робиш. Пам'ятай, для дитини зроблено недостатньо, якщо не зроблено все.

8. Дитя - це не тиран, який заволодіває всім твоїм життям, не лише плід плоті та крові. Це та дорогоцінна чаша, яку Життя дало тобі на зберігання і розвиток в нім творчого вогню. Це розкріпачена любов матері і батька, в яких зростатиме не "наш", "свій" малюк, але душа, дана на зберігання.

9. Умій любити чужу дитину. Ніколи не роби чужому малюку те, чого не хотів би, щоб робили твоєму.

10. Люби свою дитину будь-якою – неталановиту, неуспішну, дорослою. Спілкуючись з нею - радій, бо дитя - це свято, яке поки що з тобою.

Як допомогти дитині у виконанні домашніх завдань

Практичні рекомендації батькам

1. Перевірте, чи правильно організовано робоче місце дитини. Джерело світла має бути спереду та ліворуч, стіл - не захаращений зайвими предметами.

2. Повторіть розпорядок дня разом із дитиною, намітьте час, коли вона сяде за уроки. Переходити до виконання домашніх завдань найкраще через годину-півтори після повернення зі школи.

3. Сплануйте разом із дитиною послідовність виконання завдань і постарайтеся завчасно визначити проміжок часу, якій їй знадобиться для виконання кожного предмета.

4. Для 7-річної дитини час безперервної роботи на повинен перевершувати 15-20 хвилин. Після цього дитині необхідна перерва в роботі на 5-10 хвилин, під час якої бажано змінити вид діяльності (наприклад, трохи порухатися).

5. Перед початком будь-якого завдання спитайте у своєї дитини: «Скільки часу, на твою думку, потрібно буде, щоб його виконати?». Поставте перед маленьким школяриком годинник і після закінчення роботи обов’язково зверніть його увагу на те, скільки часу витрачено насправді. Це допоможе виховувати організованість та формувати «відчуття часу».

6. Контролюйте разом із дитиною виконання наміченого плану роботи.

7. Від початку маленький учень повинен знати, що на робочому місці працюють, а граються, Їдять цукерки – в іншому.

8. Навчання – це праця, яка потребує зусиль і напруження. Малюк повинен учитися самостійно долати складнощі. Одначе, допомагайте дитині, якщо вона зіткнулася з нездоланними труднощами!

9. Висловлюйте дитині емоційну підтримку.

10. Погана оцінка – серйозне покарання для малюка. Якщо Ви бачите, що дитина засмучена, пригнічена, не варто ще й висловлювати їй своє невдоволення. Виразнішою від всіх докорів буде відсутність Вашої усмішки та сподівання на виправлення у навчанні у подальшому.

11. У жодному разі не давайте малюку додаткових домашніх завдань і не примушуйте його переписувати погано виконану класну роботу.

12. Поки у Вашої дитини вироблятиметься звичка працювати чітко та організовано, їй потрібно буде давати більше самостійності. Спершу дорослі постійно сидять поруч, разом з дитиною крок за кроком проходять усі етапи виконання домашнього завдання, стежать за часом та порядком виконання завдань – від легших до складніших. Потім, час від часу, полишають дитину на самоті, займаючись своїми справами. Але контролюють поглядом, підходять до неї, щоб перевірити виконання та налаштування на наступне завдання, перебувають у межах досяжності для малюка. Якщо при Вас дитина працювала чітко, а без Вас губиться, не може правильно організуватися навіть ненадовго – варто повернутися до першого етапу, Це означає, що у малюка не відпрацьована стійка звичка, він не готовий переходити до більшої самостійності. До моменту закінчення початкової школи дитина повинна навчитися виконувати домашню роботу сама, лише показуючи батькам готовий результат.

Пам’ятайте! Головне для батьків: навчити дитину вчитися, прищепити їй інтерес до набуття нових знань.